На сцені могила Гоголя і гніздо з незвичайним яйцем. У повний місяць з гробниці пробивається світло, обеліск зсувається і з’являється привид Гоголя. Навколо снують люди в чорному. Письменник спостерігає за ними і бачить в кожному з них персонажів своїх творів. Гоголь перетворюється на людину-сову і злітає до місяця, ніби повертаючись у минуле. З яйця, створеного Гоголем-птахом, «вилуплюється» Панночка. Побачивши народжений образ – плід своєї уяви, Гоголь відправляє її в світ людей.
У сім’ї Сотника народжується красуня-дочка. Селяни, за звичаєм, приходять в його будинок, щоб познайомитися з новим членом сім’ї. Спочатку їх насторожує незвичайна поведінка дівчинки, але незабаром враження розвіюється і всі милуються красою маленької Панночки. Проходить час. Гоголь, який втручається в життя своїх героїв, виводить на сцену псаря Микиту і Хому. Панночка розважається з Микитою. Хома зачарований юною красунею, яка полонить його душу. Панночка, вдосталь «награвшись» Микитою, вбиває його. Свідком вбивства стає дочка козака Шептуна.
Ярмарок. Кого тут тільки немає. Народ торгує, веселиться, танцює. Тут і Хома з Бубличницею. З’являється Сотник з Панночкою, Нянькою, Свиридом і Дорошем. Народ зачарований і наляканий красою Панночки. Розбитна Бубличниця заграє з мужичками, але любить Хому. Це помічає дочка Сотника.
Козак Шептун, його дружина Шепочиха та їх дочка зустрічаються біля озера з Панночкою. Ніщо не віщує трагедії, але в кінці зустрічі дочка вмирає. Та ж доля спіткає Шепочиху. Гоголь-автор усвідомлює, що персонажі, вигадані ним, знаходять свою долю всупереч його бажанням.
Зустріч з Хомою закінчується смертю Панночки.
Сотник наказує привезти Бурсака Хому для відспівування дочки. Це остання воля Панночки.
Хома в гостях у Бубличниці. Входять Дорош і Свирид. Вони повідомляють про бажання Сотника. Хома намагається відмовитися, але це йому не вдається.
В церкві Сотник залишає Хому наодинці з Панночкою. Хома починає відспівування її і Панночка оживає. Під ранок вона закликає всю нечисть з потойбічного світу на чолі з Вієм. Зустрівшись очима з Вієм, Хома гине. На сцені залишається Гоголь, застиглий в граніті.
Георгій Ковтун про постановку “Вія” «Гоголь – майстер фантасмагорії» Прийоми для передачі фантасмагорії складні, адже вони не мають реальних обгрунтувань, логічної бази. На мій погляд, в «Вії» письменнику вдалося створити дивовижний контраст жахливого сюжету та іронічного ставлення до героїв. До слова, легенда про Панночку і Вія досить розповсюджена – в фольклорних традиціях кожного народу є безліч подібних історій. Повість Гоголя спонукає нас звертати увагу не стільки на сюжет, скільки на особливості його подачі, що підтверджує актуальність думки – часто важливо не що, а як. Тому я й дозволив собі втрутитися у світ автора. Керівництво Одеського театру опери та балету звернулося з пропозицією про поставку опери-балету «Вій» видатного українського композитора Віталія Губаренка на сцені театру. Спочатку хотів відмовитися, але мій внутрішній авантюризм змусив кров в жилах вирувати, а це означає – з’явився божевільний інтерес до цієї роботи. Одеському глядачеві добре відома перша постановка «Вія» 1984 року, тому я і вирішив звернути увагу на передісторію взаємин Хоми і Панночки. Наприкінці життя Губаренко на основі музики опери-балету написав хореографічні сцени. Мені здалося цікавим об’єднати оперу-балет і хореографічні сцени. Вистава наповнена містичним змістом, який передається за допомогою музики, живопису, хореографії, голосу. Микола Васильович Гоголь занурений в дію спектаклю і стає його головною дійовою особою. Він створює своїх героїв, вони народжуються з його свідомості, знаходять своє життя і вступають у конфлікт із самим автором.
Фото – Дмитро Скворцов, Юрій Литвиненко