Балети

Дон Кіхот

Людвіг Мінкус
Купити квиток
Прокрутіть вниз

Майбутні дати

Лютий

ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
НД
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Березень

ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
НД
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
 
 
 

25 Березня, Четвер
18:30
₴ 50-410
Купити квиток

Інформація

Тривалість
Тривалість вистави з антрактами: 2 години 30 хвилин

Про подію

Балет виконується з двома антрактами
Лібрето Маріуса Петіпа за мотивами однойменного роману Мігеля де Сервантеса
Хореографія Маріуса Петіпа та Олександра Горського
Нова хореографічна редакція заслуженого артиста Росії Юрія Васюченка

Прем'єра нинішньої редакції - 17 листопада 2012 року

Кінематограф, живопис, театр, музична сцена не раз зверталися до сюжету великого роману Мігеля де Сервантеса «Премудрий ідальго дон Кіхот Ламанчський». Вперше балет з такою назвою був представлений 1740 року у Відні талановитим австрійським хореографом Францем Гільфердінгом. За двісті сімдесят років глядачі побачили варіанти прочитання теми мандруючого лицаря багатьма балетмейстерами, серед яких Жан Жорж Новер, Луї Мілон, Шарль Дідло, Август Бурнонвіль, Серж Лифар, Джордж Баланчін. Одним з кращих, без сумніву, вважається балет у постановці видатного хореографа Маріуса Петіпа. При підготовці лібрето майбутнього спектаклю він використовував ті глави роману Сервантеса, що були присвячені весіллю Кітерії і Комачо (в балеті вони отримали імена Кітрі та Базиля). Головні герої роману – Дон Кіхот і Санчо Панса в балетному сюжеті стали персонажами другого плану. Професійний знавець специфіки балетного театру і вимог до балетної музики Людвіг Мінкус створив на замовлення Маріуса Петіпа яскраву музичну партитуру. Прем’єра «Дон Кіхота» відбулася 14 грудня 1869 року в Большому театрі Москви. Оркестром диригував сам композитор. Спектакль мав великий успіх і незабаром був перенесений в Петербург. Для нової постановки Маріус Петіпа ґрунтовно переробив сценарій. Тепер одна й та ж балерина виконувала ролі Кітрі та Дульсінеї – дами серця Дон Кіхота, а блискучі класичні па, окрім сцени сну, з’явились і у фінальній картині – на балу. На хореографічну версію Маріуса Петіпа звертали увагу багато балетмейстерів, але найбільш вдалою вважають постановку видатного російського хореографа Олександра Горського. Усі наступні постановки здійснювалися значною мірою на основі їх редакцій. Одесити вперше побачили балет «Дон Кіхот» у лютому 1933 року в постановці Павла Вірського та Миколи Болотова. У 1936-у Михайло Моісеєв запропонував свою версію балету, яка мала довге сценічне життя. Через 16 років, у 1952-у, Вахтанг Вронський відновив спектакль, опираючись на кращі класичні традиції Петіпа й Горського. Пізніше в постановках «Дон Кіхота» перед одеськими глядачами представала вся багатоманітність стилів та хореографічних засобів балетмейстерів Миколи Трегубова (1966), Ігоря Чернишова (1970), Віктора Смирнова-Голованова та Наталі Риженко (1979).

Члени постановочної групи

Диригентка-постановниця:
Художниця-постановниця:
заслужена художниця України Наталія Бевзенко-Зінкіна

Зміст

Про балет “Дон Кіхот”. Ессе Неллі Іванової-Георгієвської

Балету «Дон Кіхот» судилося стати одним з найпопулярніших серед репертуарів чи не усіх балетних труп світу – через яскраву танцювальність, виразну мелодійність і ритмічне різноманіття його музичної основи, багатство і надзвичайну красу хореографічних форм і композицій, низку ефектних комедійних акторських партій. Сюжет роману Міґеля де Сервантеса Сааведра багаторазово ставав приводом для розробки сценарних проектів балетних вистав, що створювались балетмейстерами європейських театрів на різну музику. Вперше балет із такою назвою був представлений у 1740 році у Відні талановитим австрійським хореографом Францем Гільфердінґом. За 200 років глядачі побачили варіанти прочитання теми мандрівного лицаря балетмейстерами різного рівня, серед яких є й видатні, як Жан Жорж Новер, Луї Мілон, Шарль Дідло, Авґуст Бурнонвіль, Серж Лифар, Джордж Баланчин тощо. Більшість з цих постановок не мали довгого сценічного життя і не збереглися. Серед усіх балетних версій «До Кіхота» набув поширення творчий доробок видатного російського балетмейстера французького походження Маріуса Петіпа, що у 1869 році у Большому театрі Москви представив виставу «Дон Кіхот, балет у 4 актах, 8 картинах з прологом». Через два роки майстер здійснив постановку нової редакції у Маріїнському театрі Петербурґа. Музику для цього балету написав Людвиґ Мінкус, того часу відомий австрійський композитор, скрипаль і дириґент, що на початку 1850-х років переїхав до Росії, де, крім різноманітної музичної діяльності, виконував обов’язки інспектора балетної музики і створив багато балетних творів як композитор. Професійний знавець специфіки балетного театру і вимог до балетної музики, Мінкус на замовлення Маріуса Петіпа створив яскраву різножанрову партитуру балету «Дон Кіхот», що стала мелодійною, темпо-ритмічною основою для різноманітних танцювальних номерів і композицій. Сценарний проект вистави був дуже простим, наївним, але яскравість і багатство тематичних і ритмічних фарб музики і хореографії спричинили грандіозний успіх цього балету і його життєздатність до сьогодні. Цей балет став однією з перших великих вистав Маріуса Петіпа на його шляху до створення естетичного та художнього канону класичного танцю, що мав поєднати аполонічні форми академічного танцю, живість характерного, виразність пантоміми і акторської гри у гармонійній поліфонічній композиції. Художня версія Маріуса Петіпа привертала творчу увагу багатьох постановників, і найбільш вдалими редакціями вважають постановки балету на початку ХХ століття у Москві і Петербурзі видатним російським балетмейстером Олександром Горським. Всі подальші постановки здійснювались значною мірою на підставі хореографії М. Петіпа у редакції О. Горського. Цей балет відтворює сценічний, дещо спрощений варіант російського розуміння «іспанського духу» кінця ХІХ – початку ХХ століть. Тут присутня атмосфера гри-боротьби, змагання, що втілена у філософію іспанської кориди як символу життя людини у світі, – це й двобій мандрівного лицаря Дон Кіхота зі злими силами світу, й веселі жіночі майже бійки на площі, й суперництво тореадорів, й кумедний конфлікт між Гамашем та Кітрі, й вічна любов-боротьба чоловіка і жінки. Крім того, у танцювальному вирі балету живе стихія майданного карнавалу, у коловерті якого всі події набувають життєвої сили і радості буття. Все це знайшло блискуче втілення у хореографічних формах. М. Петіпа, створюючи це справжнє свято танцю, використав усі відомі тоді танцювальні форми. Перш за все, це велике класичне па (фр. grand pas), що складається з декількох частин і виконується солістами і кордебалетом. Важливою його частиною є па-де-де (фр. Pas-de-deux) – дует-змагання солістів, що складається з антре, тобто виходу (фр. entrée), дуетного повільного танцю, адажіо, сольних чоловічих та жіночих варіацій і спільної коди. Це найпоширеніша академічна форма класичного балету, якій притаманна певна танцювальна логіка, послідовність контрастних елементів, їх гармонійна єдність. В балеті багато характерних танців – такого виду сценічного танцю, що виражає певних характер чи образ персонажу, або відтворює риси народного танцю. Текст балету «Дон Кіхот» містить прекрасні кордебалетні композиції – масові танці як класичного зразка (у сцені «Сон»), так і яскраво-характерного (сегідилья чи циганський танець). Авторами використовуються виразні можливості пантоміми, пропонуються сцени, що потребують акторської майстерності від виконавців. Отже, ця вистава цікава своїм різноманіттям і для глядачів, і для виконавців. В Одеському театрі опери та балету до постановки «Дон Кіхота» звертались неодноразово в різні періоди, і кожного разу режисерське і хореографічне прочитання вистави визначалось тими уявленнями про природу і призначення балетного мистецтва, що тоді панували. Радянський балетний театр 30-50 років був значною мірою зорієнтований на естетику і режисерські принципи драматичного театру, балетна творчість розгорталася в річищі ідей психологічного реалістичного театру К. Станіславського. Наслідком цього стало не лише намагання досягти реалістично-достовірної та логічно обґрунтованої постановки, а й нехтування природою балетного мистецтва як танцювального, бо перевага віддавалась ритмізованій пантомімі як драматургічному засобу. Постановки балету «Дон Кіхот» на одеській сцені тих років набували акцентовано реалістичної переконливості і підкреслювали соціально-класову природу подій і характерів (1933 – Павло Вірський, Микола Болотов; 1936 – Михайло Мойсеєв; 1952 – Вахтанґ Вронський), але й тоді не втрачали найкращих зразків класичної традиції Петіпа і Горського. 60-80-ті роки в балетному театрі були часом розквіту творчих індивідуальностей, коли балетмейстери, художники, виконавці розкривали свою власну особливість, даруючи глядачеві різноманіття стилів, хореографічних засобів, танцювально-пластичних композицій. Одеському театру пощастило здобути слави творчої лабораторії, де хореографи розширювали межі виразності балетної мови, досягаючи у формуванні вигадливих композицій симфонічної злагодженості і складності. Балет «Дон Кіхот» і в цей період був у нагоді, свої редакції його запропонували всі, хто працював головним балетмейстером, і його вигляд був зумовлений рівнем професіоналізму та смаком постановників. 1966 року вистава вийшла у редакції Миколи Трегубова, що її професіоналізм відмічали й фахівці, й глядачі, але не вбачали в ній оригінальних постановочних рішень. Ігор Чернишов продемонстрував витончений академічний смак і вірність петербурзьким класичним традиціям, поставивши «Дон Кіхот» у 1970 році, в якому вилучив ті сцени, що були вставлені різними хореографами впродовж історії життя цього балету (перш за все циганський табір). Під його головуванням технічний, художній і етичний рівень балетної творчості в трупі виріс настільки, що ця вистава була справжнім святом танцю. Чергова прем’єра відбулася 1979 року, коли Віктор Смірнов-Голованов разом із Наталею Риженко у свою редакцію «Дон Кіхота» внесли притаманні московській традиції драматургічні акценти, танцювальні композиції і номери та повернули вилучені фрагменти. Балет став виглядати через пантомімні сцени прологу, циганського табору, битви із вітряком дещо архаїчним, але зберігав безумовні перлини, створені свого часу М. Петіпа і О. Горським. Реставрація будівлі театру призвела до втрати балету «Дон Кіхот» із поточного репертуару. Тепер театр разом із глядачами переживає щастя повернення на сцену цього хореографічного шедевру.

Стислий зміст

 

ПРОЛОГ

Перечитуючи знову й знову сторінки рицарських романів, Дон Кіхот мріє про життя, сповнене подвигів і слави, як у героїв його любимих книжок. Зі своїм вірним зброєносцем Санчо Пансою він відправляється в далекі краї на пошуки пригод.

ДІЯ ПЕРША

Сонячна Барселона зустрічає глядачів яскравим іспанським народним святом. Молоді тореро, святково одягнені селяни, каталонські кавалери з натхненням спостерігають за танцем доньки трактирника Лоренцо – чарівної Кітрі. Але вона ні на кого не звертає уваги, оскільки її серце вже давно належить бідному цирульнику Базилю, теж закоханому в неї. Чуттєвий танець Кітрі і Базиля перериває Лоренцо, якому не подобається обранець доньки. Трактирнику більше до вподоби багатий дворянин Гамаш, якому він уже пообіцяв руку доньки. Тим часом на сцені панує справжня феєрія танцю: один за одним полонять своїм виконанням стрімкий тореро, вулична танцівниця, розкішна Мерседес і, нарешті, Еспада –головний тореадор. У самий розпал веселощів на майдані з’являються Дон Кіхот і Санчо Панса. Лоренцо, якого лицар вважає за господаря замку, запрошує гостей до себе. Тим часом молодь робить спробу пожартувати над Санчо Пансом, але Дон Кіхот поспішає йому на допомогу. Побачивши Кітрі, благородний лицар сприймає її за Дульсинею – даму свого серця – і запрошує на менует. Щоб побути наодинці, закохані втікають з дому. Лоренцо, Гамаш і Дон Кіхот ідуть їх шукати.

ДІЯ ДРУГА

Під характерні іспанські ритми перед глядачами постає циганська таверна. Саме сюди втекли Кітрі і Базиль. Чаруюче соло кларнета передує появі циганського дуету, на зміну якому приходять яскраві, сповнені спекотною андалузькою романтикою соло Еспадо і Мерседес. Під жартівливий марш в таверну заходять Лоренцо, Гамаш, Дон Кіхот і Санчо Панса. Лоренцо хоче оголосити про заручини дочки і Гамаша, але Базиль розігрує сцену самогубства. Дон Кіхот умовляє Лоренцо благословити шлюб Кітрі й «помираючого» Базиля. Коли той погоджується, хлопець з посмішкою «оживає». Світає. На галявині розташувався циганський табір. Спокій сонного ранку порушує стрімкий танець циганів, за яким з цікавістю спостерігає Дон Кіхот. Цигани вирішують розіграти лицаря. Благородний ідальго, не розуміючи жарту, зі зброєю в руках розганяє їх. Знесилений Дон Кіхот засинає. У сні Лицарю Сумного Образу ввижається царство дріад. Одна за одною танцюють перед ним ці неземні істоти. В його уяві вимальовується образ коханої Дульсинеї, такої схожої на Кітрі. Зворушливе соло, що зачаровує лицаря, плавно перетікає в танець лісових німф.

ДІЯ ТРЕТЯ

В замку все готове до весілля Кітрі й Базиля. Дон Кіхот благословляє молодих на щасливе сімейне життя. Гості виконують іспанські народні танці. Апогеєм балету стає пристрасне гран па закоханих.

Розкрити описПриховати опис

Дійові особи

САНЧО ПАНСА, зброєносець Дон Кіхот:
КІТРІ, їхня дочка:
заслужена артистка України Олена Добрянська, заслужена артистка Республіки Молдова Марія Полюдова, Тетяна Афанютіна, Наталія Івасенко, Олена Кондратьєва, Аліна Шарай
БАЗІЛЬ, цирульник:
ЕСПАДА, тореадор:
(РУС) заслуженный артист Украины Сергій Доценко, (РУС) заслуженный артист Республики Молдова Володимир Статний, Дмитро Бартош, Дмитро Дзеник, Iрина Скринник, Дмитро Шарай

Склад виконавців на найближчі дати

1
/

Рекомендуємо

04
Березня
18:30
Балети
Жизель
Адольф Шарль Адан
06
Березня
18:30
Балети
Чарівність балету
Вечір старовинної та класичної хореографії
13
Березня
12:00
Балети Юному глядачу
Лускунчик (Балетна студія С. Антипової)
П.І.Чайковський
13
Березня
18:30
Балети
Лебедине озеро
П.І. Чайковський
17
Березня
18:30
Балети
Кармен-сюїта
Музика Жоржа Бізе – Родіона Щедріна
19
Березня
18:30
Балети
Маскарад
Арам Хачатурян
Лібрето Г. Севояна, Л. Вільвовської, М. Долгополова, Н. Риженко, В. Смирнова-Голованова по однойменній драмі М. Ю. Лермонтова.
20
Березня
12:00
Балети Юному глядачу
Народження балерини
На музику П. Чайковського, К. Сен-Санса, Р. Шумана, Л. Деліба
21
Березня
12:00
Балети Юному глядачу
Червона Шапочка (Балетна студія С. Антипової)
Музика Адольфа Адана, Людвіга ван Бетховена, Джузеппе Верді, Шарля Гуно, Поля Моріа, Джоаккіно Россіні, Петра Чайковського, Йоганна Штрауса
25
Березня
18:30
Балети
Дон Кіхот
Людвіг Мінкус
27
Березня
18:30
Балети
Крик
Музика Сержа Упена, Жерара Ванденбрука, Ервана Меллека, Джованні Солліми, Анрі Торга, Макса Ріхтера, Петериса Васкса, Ріхарда Вагнера.
31
Березня
18:30
Прем'єра
Балети
Лускунчик
Петро Чайковський
Балет-феєрія на дві дії з прологом
Лібрето Маріуса Петіпа в редакції народного артиста України Сергія Бондура
за мотивами казки Ернста Гофмана «Лускунчик і мишачий король»
Перейти до афіші Перейти до афіші
Ми використовуємо cookies
Продовжуючи використовувати наш сайт, ви даєте згоду на обробку файлів cookie і призначених для користувача даних: відомості про місцезнаходження; тип і версія ОС; тип і версія браузера; тип пристрою і дозвіл його екрану; джерела входу на сайт; мова ОС і браузера; відвідані сторінки сайту і дії на них; ip-адреса з метою функціонування сайту, проведення ретаргетінга, проведення статистичних досліджень і передачі третім особам. Якщо ви не хочете, щоб ваші дані оброблялися, покиньте сайт.
Згоден