Шукачі перлів зібралися, щоб обирати нового вождя. З усіх юнаків, честь стати ним дістається найкращому і найдосвідченішому – Зурзі. До них підходить незнайомець. Зурга впізнає в ньому друга дитинства – Надіра. Вони не бачилися багато років. Колись друзі зустріли красуню Лейлу. Обидва покохали її, і щоб не стати ворогами вирішили розійтись різними дорогами. Надір залишив рідну землю і відправився в далекі мандри. І ось зараз, вгамувавши свою пристрасть і біль, він повернувся. Зурга цікавиться, чи змінилися почуття друга до Лейли. Надір запевняє, що більше не претендує на неї. Його слова спонукають Зургу з хвилюванням і болем згадати давню історію. Юнаки клянуться у вічній дружбі. З’являється жриця, чиї молитви і спів покликані оберігати шукачів перлів під час небезпечного промислу від злих духів. Ніхто не підозрює, що жриця – це Лейла. Помітивши Надіра, дівчина не може стримати емоцій, які захлеснули її. Зурга бере з невпізнаної ним Лейли клятву: під страхом смерті вона не має права показувати свого обличчя і повинна залишатися вірною обітниці цнотливості. Почувши голос жінки, Надір впізнає в ній Лейлу і з новою силою в його серці пробуджується колишнє кохання. Верховний жрець Нурабад супроводжує Лейлу і нагадує про клятву. Дівчина запевняє, що вміє тримати слово. Вона згадує, як в дитинстві, ризикуючи життям, сховала в своєму будинку втікача, за яким гналися вороги. На знак подяки той подарував їй намисто, з яким вона не розлучається дотепер. Лейла поринає у спогади про своє кохання.
Здалеку долинає пісня Надіра, який вирішив зустрітися з коханою, не дивлячись на заборону. Радість від зустрічі і страх перед карою борються в серці дівчини. Вона просить Надіра піти, але Нурабад вже тут, а разом з ним – підняті тривожної новиною ловці перлів. Вони вимагають смертної кари для зрадників. Зурга, бажаючи допомогти другу, наказує відпустити клятвопорушників, але дізнавшись, що жриця – Лейла, в гніві вирішує, що помруть вони обоє. Згодом до Зурги приводять Лейлу. Вона не збирається просити пощади для себе, адже вона порушила обітницю і з гордістю прийме покарання, але щиро просить врятувати Надіра. Це ще більше гнівить Зургу. Охоплений ревнощами, він зізнається Лейлі в коханні і намагається оволодіти нею. Дівчина проклинає його, а Зурга знову наполягає на страті. Лейла просить виконати останнє прохання – віднести її намисто матері. Зурга впізнає в коштовності подарунок, що він колись дав дівчинці, яка врятувала його. Чоловік вражений, адже тільки що, засудив до смерті ту, якій завдячує життям. Народ божеволіє в передчутті кривавого обряду. Лейла і Надір очікують на смерть. Несподівано Зурга повідомляє, що розгнівані боги наслали вогонь на їхні помешкання. Народ поспішає гасити полум’я. Зурга звільняє Надіра і Лейлу. Щоб врятувати її, він підпалив село, і тепер закохані вільні. Зурга вказує їм шлях до втечі.
Опера на 3 дії (виконується з одним антрактом). Лібрето Ежена Кормона і Мішеля Карре.