У затятого холостяка Уберто двоє слуг – чарівна Серпіна та німий Веспоне. Серпіна так жадає одружити на собі господаря, що думає тільки про весілля, а не про свої обов’язки. Тому вже з самого ранку Уберто обурений через те, що служниця не подала йому сніданку. Вона ж почуває себе господинею й заявляє, що не буде по його дудці стрибати. Роздратований Уберто наказує Веспоне знайти йому турботливу дружину. Розумниця Серпіна швидко реагує на ситуацію й вирішує будь-що закохати в себе господаря. Вона вже знайшла собі й помічника в особі німого Веспоне.
Уберто повертається з прогулянки. Служниця повідомляє, що виходить заміж за свого земляка. Уберто з’їдають ревнощі: йому хочеться побачити того, що надумав викрасти його Серпіну. Дівчина виводить Веспоне, спеціально перевдягненого для цього випадку. Уберто, звісно, не впізнає свого слугу. До того ж є ще одна тривожна обставина: зі слів Серпіни ясно, що її наречений вимагає величезного посагу від Уберто, інакше обіцяє дати йому стусана. Господар збентежений тим, що нещасній дівчині дістанеться такий грубіян, до того ж йому доведеться викласти чимало грошей.
Уберто визнає свою повну поразку перед ніжним і незламним натиском. Він обіймає служницю і оголошує: Серпiна моя! Веспоне, забувши про роль, знімає своє вбрання. Але Уберто більше не сердиться на нього. Він навіть радий, що ця хитрість змусила його одружитися на Серпіні, адже це було його давньою мрією. Йому не вистачало лише хоробрості для її здійснення.
Комічна опера на одну дію. Виконується без антракту. Лібрето Дженнаро Антоніо Федеріко в перекладі Миколи Бровченка. Виконується українською мовою.