Святвечір. Латинський квартал Парижа. Ледь зводячи кінці з кінцями, в нетопленій мансарді живуть представники богеми – поет Рудольф, художник Марсель, музикант Шонар і філософ Коллен.
Марсель працює над своїм полотном «Перехід через Червоне море». Холод настільки скував його пальці, що він вже не в силах тримати пензля. Його друг, поет Рудольф, міркуючи, чим би краще розтопити піч – стільцем, або «творінням» Марселя, жертвує своєю драмою.
Філософ Коллен повертається зі зв’язкою книг, які він хотів закласти. Але сьогодні, в святвечір, все закрито.
А ось Шонару пощастило. Він приносить вишукані закуски, вино, дрова і запрошує друзів покуштувати ласощі Латинського кварталу.
Веселий настрій порушує прихід господаря дому Бенуа із рахунком за житло. Провокований Марселем, старий зізнається у своїх любовних походеньках. Скориставшись цим, парубки виганяють Бенуа за «аморальність», не давши йому ні копійки.
Друзі вирушають в кафе «Момус». Рудольф залишається вдома дописувати статтю. До нього приходить сусідка Мімі – попросити вогню. Рудольф відразу ж захоплюється ніжним створінням. Вийшовши з кімнати, Мімі повертається знову: десь тут вона залишила ключ. Чим більше молоді люди дізнаються одне про одного – тим сильнішими стають їхні почуття. Разом вони поспішають приєднатися до друзів у «Момусі».
В Латинському кварталі гучно святкують Різдво. Тут жонглери, міми, танцівники, торговці фруктами, ласощами, квітами, іграшками. Рудольф представляє друзям свою подругу. Мімі з радістю приймають.
З’являється колишня дівчина Марселя – Мюзетта, разом з нею – її новий залицяльник, багатий пан Альциндор. Марсель ревнує, але не показує вигляду. Мюзетта своїм співом знову причаровує коханого. Вона випроваджує Альциндора з дорученням, щоб побути з Марселем. Друзі покидають «Момус». Альциндор залишається один на один з взуттєвої коробкою і неоплаченими рахунками.
Лютневий ранок на околиці Парижа. У Марселя з’явився шанс заробити трохи грошей, пофарбувавши кабаре, де Мюзетта викладає спів.
Приходить Мімі і скаржиться Марселю на безпідставні ревнощі Рудольфа, що роблять її життя нестерпним. Раптова поява поета змушує дівчину заховатись. Вона мимоволі підслуховує розмову товаришів, з якої дізнається про справжню причину такої поведінки свого коханого: він розуміє, що Мімі тяжко хвора й боїться, що не зможе утримувати її.
Кашель видає присутність дівчини. Мімі наполягає на розлуці, розуміючи силу обставин.
Відносини Мюзетти і Марселя теж остаточно руйнуються – Марсель звинувачує Мюзетту у легковажності, вони сваряться і розривають стосунки.
Друзі все в тій же старій мансарді, яку незабаром покинуть. Як і раніше вони бідують. Як і раніше, їх рятують тільки гумор та молодість. Ні Рудольф, ні Марсель не забули своїх коханих.
Раптом приходить Мюзетта з тяжко хворою Мімі, яка покинула свого коханця, аби останні часи свого життя бути біля Рудольфа.
Аби виконати останнє бажання Мімі – купити муфту – Мюзетта поспішає продати сережки, а Коллен – свій плащ. Мімі і Рудольф, залишившись удвох, поринають у спогади про щасливі дні, коли вони були разом. Заховавши змерзлі руки в теплу муфту, що принесли люблячи друзі, Мімі зігрівається і засинає, щоб більше ніколи не прокинутись.
Опера на 4 дії, виконується з одним антрактом.
Лібрето Луїджі Ілліка та Джузеппе Джакози.
По книзі Мюрже «Сцени богемного життя».