Сутінковий туман огортає болото, мов шовкова завіса, приховуючи таємницю. З імли виступає постать – зваблива й водночас примарна Русалка. У її рухах – хижа грація, у погляді – загадка первісної стихії. Це неземна красуня чи страхітливий міф? Спокусливі танці Русалки приваблюють Того, що Греблі рве – весняного Вітра, дику силу, яка щороку ламає дерева й мости, щоби знову повернутися сюди, до своєї єдиної коханої. Їхнє кохання – вічне, але щоразу нове, немов уперше. Це ідеальне, волелюбне почуття лісових химер. Проте Водяник – володар лісових вод і батько Русалки, щоразу гнівається: для нього цей зв’язок – заборонений і неприйнятний. Він знову й знову розлучає закоханих, однак це лише розпалює їхню пристрасть.
У лісовій гущавині з’являється польова Русалка – замріяна, байдужа до всього, окрім трав і безмежних степів. За нею, мов буревій, несеться Мавка – вогняна душа лісу. Слідом за Мавкою – Перелесник, палаючий дух осені, спокусник і коханець. Жартома він намагається впіймати, обійняти й розцілувати лісову красуню. Усе в лісі – це ідеальний світ міфічних істот: гармонія, рух, танець. Світ, де химери живуть за своїми законами, вільні, мов вітер. Але… раптом усе змінюється.
До лісу потрапляє людина. Це Лукаш – молодий митець, занурений у власну музику, який шукає натхнення серед природи. Його поява збуджує ліс: химери відчувають чужака, хочуть його відлякати, але Мавка зупиняє їх. Вона зачарована: у Лукашеві красуня бачить щось незвідане й магічне. Лукаш також не може відвести погляду від лісової незнайомки. Щоб поділитися з нею своїм світом, він надягає на Мавку навушники. Його музика – це голос його душі, і з першої ж ноти Мавка поринає в нову реальність – людську, заборонену, болісно-прекрасну. Вона відчуває: Лукаш не просто людина, він – звук її серця. Лісові духи не в захваті від цього мезальянсу між лісовою істотою та людиною. Вони не можуть забути, як люди нівечили природу, ламали їхнє тіло та душу.
Щоб урятувати подругу від розчарування, Русалка наказує потерчатам заманити Лукаша в болото й за допомогою усіх лісових істот безжальною жорстокістю утопити непроханого гостя. Та Мавка кидається рятувати його, всупереч усьому. Вона занурюється в безодню кохання, навіть усвідомлюючи його приреченість. Їхнє почуття – глибоке, але надто різне: Лукаш чує світ навколо, а Мавка – лише биття його серця. Зрештою, він не витримує сили її любові й полишає Мавку саму – прекрасну, неземну, але зовсім іншу.
Покинуту та нещасну красуню намагається втішити Перелесник. Його обійми – знайомі, але водночас чужі. Дух вітру закручує Мавку у вихор свободи, проте вона тужить лише за єдиним – за тим, хто змінив її назавжди…
Тим часом Лукаш повертається до людського світу й зустрічає красуню Килину – впевнену в собі, ефектну та ділову жінку. Вона – уособлення сьогодення: чіткі кроки, стабільність, сміливі плани на майбутнє. Поруч із нею все просто й зрозуміло. Мавка бачить їх разом і її серце розривається навпіл. Лісові друзі благають її забути про згубне кохання, повернутися до себе, зцілитися. Але Мавка – непохитна. Вона більше не випромінює світла, а лише тліє.
Від нестерпного болю втрати польова Русалка стає тінню, спустошеною і самотньою, немов примара. Натомість Лукаш розуміє: його душа в’яне поруч із Килиною, холодна логіка якої – немов лід, що загасив його полум’я. Він залишає її, але все одно не знаходить спокою. Лукаш – більше не людина й не химера. Він – привид. І ось випадкова зустріч… Лукаш і Мавка. У цю мить вони пізнають справжнє кохання, що назавжди змінює їх. Лукаш стає частиною лісу, а Мавка – частиною безмежного Всесвіту…