На околиці села мешкають дуже вродлива і добра дівчинка разом зі своєю мамою. Щоранку лісові жителі збираються біля їхнього будиночку, аби погратися і помилуватись красою дівчинки. Цього світанку першими пролетіли пташки-синички, які розбудили всіх своїм щебетанням. Вони принесли недобру звістку: у дівчинки захворіла бабуся. Мати просить доньку провідати стареньку і віднести їй кошик з гостинцями. Вона вдягає дівчинці червону шапочку і наказує не затримуватись у дорозі.
Неквапливо йде Червона шапочка густим лісом, насолоджуючись ароматом квітів і красою велетнів-дерев. Коли раптом назустріч їй – сірий вовк. Бідолашна дівчинка, забувши настанови матері про те, як небезпечно зупинятися в лісі і слухати теревені вовка, розповідає сірому розбійнику, що поспішає до своєї хворої бабусі. Хижаку страшенно кортить з’їсти дівчинку, але він не наважується цього зробити, бо чує, що поблизу мисливці. Тому вказує Червоній шапочці найдовшу стежку, щоб якнайшвидше потрапити до будинку бабусі і з’їсти безпорадну стареньку, а потім – і дівчинку.
Коли Червона шапочка приходить до бабусі, вона одразу ж запідозрює щось недобре. Дівчинка кличе на допомогу мисливців, які вбивають сірого вовка і рятують бабусю. На щастя, вона жива та неушкоджена. Мама і звірятка радіють та щиро дякують мисливцям за порятунок.
За участю солістів та артистів балету, оркестру театру, вихованців зразкового ансамблю класичного танцю "Фуете", центру "Фуете-Гранд" (художні керівниці - Марина Козяр, Ганна Погорецька)