Дія відбувається у майбутньому. На кладовищі, де прощаються з померлою від укусу змії Еврідікою, замість надгробків і могил – світлові кулі: в них заточені душі людей. Орфей здійснює ритуал прощання з коханою і відпускає її душу в світ, де та стане частиною сузір’я Пам’яті.Але він не може змиритися з смертю дружини. Залишившись наодинці, Орфей звертається до небес з проханням повернути Еврідіку до життя, або ж забрати його. Вісник Амур передає чоловіку волю богів: Орфею дозволено врятувати кохану. Йому потрібно за допомогою окулярів віртуальної реальності потрапити до ірреального світу, де знаходиться його дружина, і вивести її звідти за умови, що ні разу на неї не подивиться. Він надіває окуляри і опиняється біля входу у Світ Померлих. Увійти в Тартар Орфею заважають злі фурії. Вони намагаються залякати його страшними видіннями. Силою свого мистецтва співакові вдається умовити їх відкрити дорогу до підземного світу.
В Елізіумі – царстві Блаженних Тіней знаходиться душа Еврідіки, яка сумує за чоловіком. З’являється Орфей, який намагається знайти свою кохану. Одна з Тіней з’єднує їхні руки. Орфей веде свою дружину до реального світу. Еврідіка нічого не знає про те, що Орфею заборонено дивитися на неї, перш, ніж вони досягнуть його. З усіх сил він намагається не оглядатися, пам’ятаючи наказ Амура. Еврідіка ж непокоїться: чому Орфей не погляне на неї? Може, розлюбив? Вона дорікає чоловіку. Закохане серце Орфея не витримує випробування – він знімає окуляри, дивиться на Еврідіку, і в ту ж мить жінка вмирає. Вони знову опиняються на кладовищі. У розпачі Орфей хоче накласти на себе руки, адже світ без коханої не має сенсу. В останній момент з’являється Амур і єднає їхні серця, повертаючи Еврідіці життя. Але чи в реальності це відбувається? Межа між реальним світом і віртуальним така тонка… Орфей і Еврідіка вічно будуть разом двома променями світла.
Опера виконується з одним антрактом Лібрето Раньєрі де Кальцабіджі