Дон Кіхот знову й знову гортає сторінки лицарських романів і мріє про сповнене подвигів та слави життя, як у героїв його улюблених книг. Зі своїм вірним зброєносцем Санчо Пансою він вирушає в далекі країни на пошуки пригод.
Ранок у сонячній Барселоні каталонці зустрічають запальною сегідильєю. Містяни готуються до кориди. Молоді тореро, нарядні селяни, каталонські кавалери із захопленням спостерігають за танцем дочки шинкаря Лоренцо – чарівною Кітрі. Але вона не звертає уваги ні на кого, адже її серце належить бідному цирульникові Базілю, теж закоханому в неї. Але Лоренцо не подобається обранець дочки, йому більше до душі багатий дворянин Гамаш. Саме йому він обіцяє руку доньки.
Тим часом на сцені панує справжня феєрія танцю: один за одним полонять своїми па тореро, вулична танцівниця, і, нарешті, Еспада – головний тореадор. На площі з’являються Дон Кіхот і Санчо Панса. Лоренцо запрошує гостей до себе. Молодь намагається пожартувати над Санчо Пансою, але вірний товариш поспішає йому на допомогу. Побачивши Кітрі, благородний ідальго приймає її за прекрасну Дульсінею – даму свого серця і запрошує на менует. Лоренцо знову намагається переконати дочку в тому, що її доля – саме Гамаш. Але вона не чує аргументів батька.
Кітрі й Базіль втікають із дому. Лоренцо, Гамаш і Дон Кіхот відправляються на їхні пошуки.
На своєму шляху Базіль і Кітрі бачать циганську таверну і вирішують тут сховатись.
За ними одразу з’являються Лоренцо, Гамаш, Дон Кіхот і Санчо Панса. Друзі намагаються допомогти закоханим, але шинкар знаходить доньку і повідомляє про її заручини з Гамашем. Тоді Базіль розігрує сцену самогубства. Кітрі просить Дон Кіхота допомогти їм, і той умовляє Лоренцо благословити шлюб Кітрі й «помираючого» Базіля. Коли той погоджується, хлопець із посмішкою «оживає».
Поєднавши серця закоханих, Дон Кіхот продовжує свій шлях у пошуках Дульсінеї. Важка дорога стає справжнім випробуванням для старого ідальго. Знесилений, Дон Кіхот засинає.
Уві сні Лицареві Сумного Образу ввижається царство дріад. Одна за одною танцюють перед ним ці неземні створіння. В його уяві вимальовується образ прекрасної Дульсінеї, що так схожа на Кітрі. Раз у раз серед танцю лісових німф йому мариться образ коханої, все більше полонячи його серце. Санчо, що майже втратив надію розбудити свого пана, нарешті повертає його зі світу видінь. Друзі продовжують свої мандри.
У замку все готове до весілля Кітрі й Базіля. Улюбленець публіки Еспада приковує погляди красунь своїм запальним танцем. Молодь натхненна успіхом головного тореадора приєднується до танцю фанданго. Дон Кіхот благословляє молодих на щасливе сімейне життя. Подруги Кітрі готують гостей до церемонії одруження. Апогеєм свята стає пристрасне гран па закоханих.
Балет на 2 дії. Лібрето Маріуса Петіпа за мотивами однойменного роману Мігеля де Сервантеса. Хореографія Маріуса Петіпа та Олександра Горського.
Кінематограф, живопис, театр, музична сцена не раз зверталися до сюжету великого роману Мігеля де Сервантеса «Премудрий ідальго дон Кіхот Ламанчський».
Вперше балет з такою назвою був представлений 1740 року у Відні талановитим австрійським хореографом Францем Гільфердінгом. За двісті сімдесят років глядачі побачили варіанти прочитання теми мандруючого лицаря багатьма балетмейстерами, серед яких Жан Жорж Новер, Луї Мілон, Шарль Дідло, Август Бурнонвіль, Серж Лифар, Джордж Баланчін.
Одним з кращих, без сумніву, вважається балет у постановці видатного хореографа Маріуса Петіпа. При підготовці лібрето майбутнього спектаклю він використовував ті глави роману Сервантеса, що були присвячені весіллю Кітерії і Комачо (в балеті вони отримали імена Кітрі та Базиля). Головні герої роману – Дон Кіхот і Санчо Панса в балетному сюжеті стали персонажами другого плану.
Професійний знавець специфіки балетного театру і вимог до балетної музики Людвіг Мінкус створив на замовлення Маріуса Петіпа яскраву музичну партитуру.
Вперше вибаглива одеська публіка побачила балет «Дон Кіхот» у лютому 1933 року в постановці Павла Вірського та Миколи Болотова. Протягом майже сторічного періоду вистава зазнавала трансформацій та оновлень, представляючи публіці всю багатоманітність стилів та хореографічних засобів балетного мистецтва. Востаннє оновлену версію балету представили публіці влітку 2022 року в хореографічній редакції завідувача балетної трупи Одеської національної опери, заслуженого артиста України Гаррі Севояна та заступниці завідувача балетної трупи Яніни Кисельової.