Серед тиші монастиря, у спокої та молитвах, сестра Анджеліка (її справжнє ім’я – Лаура), дівчина з вельможної родини, віддано служить Господу. Уже сім років вона важко переживає своє минуле, а особливо свою найбільшу втрату. Під тиском родини після народження позашлюбного сина Анджеліка була змушена стати черницею. Відтоді вона відчуває глибоку духовну ізоляцію. Її серце прагне повернутися до рідного світу, проте Анджеліка знаходить втіху в молитвах і служінні.
Одного разу мирний ритм монастиря порушив гуркіт коліс розкішної карети з гербом. Важливу новину принесла Сестра Дженов’єффа: приїхала Герцогиня, тітка Лаури, і хоче побачити свою небогу. Її візит налякав Анджеліку, страх і передчуття змішалися в чутливій душі. Що могло привести цю холодну і владну жінку до монастиря після стількох років?
Трапезна монастиря. Сестра Анджеліка готується до зустрічі з Принцесою, переживаючи складні емоції. Відтоді як родина змусила її покинути світське життя й піти до монастиря, вона багато років не бачила своїх близьких. З’являється Принцеса. Її обличчя сповнене холодності та відчуження. Герцогиня повідомила, що приїхала не просто для зустрічі з небогою, а щоб сповістити трагічну новину: дитина Лаури померла після тяжкої хвороби. Усвідомивши втрату, Сестра Анджеліка відчуває глибоке душевне страждання.
Герцогиня, не втрачаючи своєї холодної величі, розкриває справжню причину свого візиту – переконати Анджеліку зректися своєї спадщини. Принцеса запитує, чи бажає небога повернутися до світського життя, але черниця відмовляється від будь-якої спроби покинути тиху обитель. Її серце та душа назавжди залишаться з Богом.
Після зустрічі з Герцогинею Анджеліка блукає монастирським садом, розриваючись між вірою та нестерпним болем втрати. Спустошена горем, вона вирішує покінчити з життям. З надією зустрітися зі своїм сином в іншому світі, героїня приймаює отруту. В останню мить її охоплює каяття. Анджеліка зазнає величезного відчуття провини та благає про милосердя. І ось – Господь дарує їй прощення…
Сестра Анджеліка чує голоси й відчуває присутність свого сина. Її серце наповнюється світлом і спокоєм. З останнім зітханням її душа, звільнена від страждань, возз’єднується з сином у Вічності.
Опера на одну дію. Лібрето Джоваккіно Форцано. У партії сина Сестри Анджеліки - Олександр Науменко.
Джакомо Пуччіні (1858-1924) – великий італійський композитор, у 1918 році написав «Триптих» (Il Trittico), оперу, що складається з трьох одноактних частин: трагедії «Плащ» (Il Tabarro), ліричної драми «Сестра Анджеліка» (Suor Angelica) та комедії «Джанні Скіккі». «Я хотів створити щось, що відображало б усе життя: його трагедію, духовність і гумор» – зазначав композитор. Прем’єра відбулася 14 грудня 1918 року в Метрополітен-опера Нью-Йорку, і здивувала глядачів своєю здатністю майстерно поєднувати глибокий драматизм, зворушливу духовність і тонкий гумор.